Рoссия пытaeтся в стенах ООН обвинить Украину в обстрелах Запорожской АЭС. Однако Москве не удастся этого сделать.

Об этом сообщает РБК-Украина со ссылкой на советника главы Офиса президента Михаила Подоляка в Twitter.

Он заявил, что Россия проводит провокации на Read more »

Пoстaнoвa прo нaклaдeння штрaфу зa пoрушeння зaкoнoдaвствa про працю та зайнятість населення є виконавчим документом, який підлягає виконанню в порядку ЗУ «Про виконавче провадження».

Для пред’явлення до примусового виконання постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю встановлені скорочені строки – 3 місяці з дня набрання нею законної сили (відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Законодавством не передбачено зупинення строку пред’явлення постанови до примусового виконання у випадку її оскарження в судовому порядку.

Для добровільної сплати штрафу надано місячний термін (пункт 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року).

Органи Держпраці не зволікають з пред’явленням постанов про накладення штрафу до примусового виконання та після закінчення строку на добровільну сплату штрафу звертаються до органів державної виконавчої служби для стягнення суми штрафу в примусовому порядку.

Оскарження не зупиняє стягнення
У випадку, якщо особа у строк, встановлений КАС України, звернулася до адміністративного суду з позовом про скасування постанови про накладення штрафу, вбачалося б, що судді мають вважати такий штраф неузгодженим та таким, що не підлягає примусовому стягненню, однак на практиці це виглядає зовсім не так і тут починається саме цікаве.

В законодавстві України існують декілька положень (постанов) про застосування штрафів за певні види правопорушень (за податкові правопорушення, за порушення у сфері містобудівної діяльності), які містять норми про зупинення стягнення до набрання законної сили судовим рішенням щодо перевірки законності таких постанов.

Однак Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, не містить такої норми. А це дає безперешкодно право органу (якому) прямо надіслати Постанову про накладення штрафів виконавцю для початку виконавчих дій.

Виконавець миттєво виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, і одночасно виносить постанови про арешт грошових коштів на рахунках, арешт майна, оголошення в розшук та інші.

Однак законодавчо це не визначено, через що органи Держпраці та державні виконавці трактують це кардинально по-іншому та стягують штраф в примусовому порядку, незважаючи на те, що він оскаржується в судовому порядку.

Тому при зверненні до суду з позовом про скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість необхідно одночасно подавати заяву про застосування заходів забезпечення позову, а саме: зупинення стягнення на підставі постанови відповідного структурного підрозділу Держпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість до набрання законної сили рішенням у цій справі.

І за це треба боротись сильно і безкомпромісно. Суди, особливо ОАСК, дуже повільно розглядає справи через непомірне навантаження на цей суд. Тому справу про оскарження постанови Держпраці можуть розглядати роками, а за цей час боржник, який насправді таким ще не визнаний, позбудеться свого майна.

В багатьох випадках суди відмовляють в задоволенні заяв про застосування заходів забезпечення позову, зазначаючи, що незастосування заходів забезпечення позову не призводить до порушення прав позивача, оскільки наявність відкритого виконавчого провадження не свідчить про порушення прав, до того ж суму сплаченого штрафу можна буде в подальшому повернути (звісно ж в разі отримання рішення про скасування постанови про накладення штрафу).

Такі доводи викликають багато питань та зрештою не є прийнятними, враховуючи, що при відкритті виконавчого провадження накладається арешт на всі рахунки, на все майно та транспортні засоби, що безумовно призводить до істотного порушення прав особи, вина якої в скоєнні правопорушення ще не доведена. В даному контексті ще постає питання чому державні виконавці на практиці накладають арешти на все майно, а не на конкретне майно, яке відповідає сумі штрафу та є достатнім для його покриття.

При розгляді заяв про забезпечення суди не беруть до уваги співмірність розміру штрафу до застосованих обмежень у виконавчому провадженні, не досліджують матеріальний стан позивача, можливість сплати штрафу.

Наведене безумовно свідчить, що своєчасне застосування заходів забезпечення позову в цій категорії справ є адекватним та необхідним заходом, який дозволить запобігти порушенню прав позивача.

Одне із останніх рішень суду апеляційної інстанції свідчить про початок формування позитивної практики щодо задоволення заяв про застосування заходів забезпечення позову, для прикладу це ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 року по справі № 640/31944/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104758451 Read more »